У наш нелегкий час кожна людина, яка шанує свій народ, свою родину, любить рідну землю, поважає себе, мріє бачити своїх дітей та онуків щасливими, повинна досконало володіти рідним словом. Такими словами розпочалося свято рідної мови на тему: «Не дай погаснути, підтримай вогонь рідної мови!» в Кіровській ЗОШ І-ІІ ступенів, яке підготовила вчителька української мови та літератури Свідова Галина Йосипівна. Вона сіє в серцях учнів вічне: добро, справедливість, любов до народних традицій, уміння працювати та до рідного слова.

            21 лютого у День рідної мови класними керівниками у кожному класі були проведені виховні години на тему: «Рідна мово, будь не тільки святом, а насущним хлібом на щодень». Після уроків ще й чудові розваги організували учні школи, прославляли рідну мову. А українські пісні, які почули учасники семінару у виконанні учнів, викликали бурю емоцій – це радість і біль за страждання народу, і глибоку шану до батьків своїх, і гордість за рідну землю, і любов до рідного села.

            Зі вступним словом звернулась до учасників семінару, вчителів української мови та літератури, які на чолі з Галиною Іванівною Сахно завітали до нашої школи. Вони відвідали відкритий урок, який проводила Галина Йосипівна Свідова. Не залишились непомітними величезна широта душі та творча енергія цієї вчительки, яка запалює своїм прикладом вогонь в очах дітей та й усіх присутніх. На семінарі під керівництвом методиста районного відділу освіти Г.І.Сахно було обговорено низку методичних питань.

            Під час проведення свята рідної мови багато теплих слів було сказано Тарасу Шевченку, якому минає 200 років з дня народження. З якою ніжністю і любов’ю діти говорили про великого поета.

            Він – вічний, він – різний.

            Зворушливий і лагідний, коли оспівує «карі оченята», світле і чисте кохання, працелюбних людей, «садок вишневий коло хати», коли милується степами і ланами, «над якими тихесенько вітер віє», вербами, тополями.

            Але як Дніпро буває похмурим і грізним, коли «сердитий вітер завива», так і Шевченко може обвинувачувати усе, що заважає рідному народові жити вільно, і навіть бити на сполох, кликати до боротьби, і саме такого ми його знаємо і пам’ятаємо. І сьогодні є актуальним заклик Т.Шевченка не бути байдужим до долі рідного народу, рідної землі.

            Учень 8 класу Павлик Бурлаченко прочитав слова, присвячені Великому Кобзарю:

Твій портрет, що люблять наші діти

Квітками польовими прикрашать,

Портрет того, кому в століттях жити,

І нашу землю сонцем осявать.

            «Дозвольте і мені вплести свою квітку у вінок шани Кобзареві», - промовила вчителька Г.Й.Свідова та прочитала уривок:

Я не поет, я вчителька, Тарасе

Мій чистий аркуш – то стоокі класи,

І я не знаю вищої мети,

Як учням твоє слово донести.

І я не маю вищої розради,

Коли іду до тебе на пораду –

За Україну, Волю, за Людину

Іду до тебе, несу із квітами корзину.

            Активну участь у проведенні свята брали учні 7 класу – Безпалько Зорина, Кабанюк Ольга, Юрченко Анастасія, Козак Євген. Учні 8 класу – Бурлаченко Павло, Зеленчук Анастасія. Учні 9 класу – Яловчук Еліна, Царюк Людмила.

            На кінець свята учасники звернулися  такими словами до України:

Я знаю: ти не загинеш,

Піснею в небо злинеш,

Впадеш на траву росою,

Сплакнеш дрібною росою.

Я вірю: ти будеш жити,

Добро на землі творити.

Дбати про мир у світі,

Бути з народом щомиті.

Я хочу, щоб ти процвітала,

Лиха та горя не знала,

Щоб мова твоя чарівна сіяла

Мов зірка ясна.

Я хочу, щоб тебе шанували,

У світі, щоб визнавали,

Щоб український народ

Ніколи не знав негод.